понедельник, 16 июня 2014 г.

Сертификат Королевский институт чартерных сюрвееров "RICS"
Судебные эксперты - бюро судебных экспертиз "Forensik Expert", подтвердили соответствие качества услуг в сфере сюрвея, требованиям Королевского института чартерных сюрвееров "RICS".
http://expertiza.io.ua/album678178

пятница, 22 ноября 2013 г.

Подтверждаю высокий уровень подготовки судебных экспертов в производстве судебных экспертиз, наши эксперты одни из первых прошли подготовку для работы с новыми Правила определения стоимости строительства.
 

пятница, 11 октября 2013 г.

Увага! ДСТУ Б Д. 1. 1-1: 2013 «Правила визначення вартості будівництва»!
Доводимо до відома, що з 1 січня 2014 року вступаютьть в силу ДСТУ Б Д. 1. 1-1: 2013 «Правила визначення вартості будівництва», в звязку з чим правила визначення будівництва будуть змінено.
Детально - http://expertiza.io.ua/album

вторник, 30 июля 2013 г.

«Характеристика порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості та методів що використовуються при його застосуванні»


«Характеристика порівняльного (аналогового) підходу  оцінки об'єктів нерухомості та методів що використовуються при його застосуванні»


ЗМІСТ 

1.       Вступ.                                                                                                     3
2.       Загальна характеристика порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості.                                                                                                    4
2.1.          Особливості використання порівняльного (аналогового) підходу
оцінки об'єктів нерухомості.                                                                          6
2.2.          Метод відновної вартості за аналогами.                                            9
2.3.          Метод порівняння продажів.                                                              11
3.             Висновки.                                                                                             12
4.             Література.                                                                                           13
  

1.     Вступ.
              Судові будівельно – технічні експертизи, на вирішення яких ставляться питання визначення вартості будівель та споруд, призначаються в кримінальних, господарських та цивільних справах.
              Досить часто в ухвалі/постанові, перед судовим експертом, ставиться питання про визначення ринкової (дійсної) вартості об’єкта оцінки (дослідження).
              При визначенні ринкової (дійсної) вартості об’єкта оцінки (дослідження) судовий експерт враховує положення  пункту 3 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10 вересня 2003 № 1440, де зазначено: «Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об’єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна  із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу» та пункту 12а Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» N 20 від 22.12.95 (зі змінами), вказано: «Під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продане в даному населеному пункті  чи  місцевості». Отже, під найбільш вірогідною ринковою (дійсною) вартістю об’єкта оцінки, судовий експерт розуміє грошову суму, за яку передбачається перехід майна з рук в руки на дату оцінки в результаті комерційної операції між добровільним покупцем та добровільним продавцем після адекватного маркетингу. При цьому передбачається, що кожна із сторін діяла компетентно, обачливо і без примушень.
              Визначення ринкової(дійсної) вартості будівель та споруд проводиться з застосуванням певних оціночних підходів.
              Зокрема застосовуються наступні підходи:
-        витратний підхід;
-        підхід капіталізації доходу (прибутковий підхід);
-        порівняльний підхід (аналогів-продажу).
             Найбільш  часто, судовий експерт, застосовує порівняльний підхід, який спирається на ринкові дані відносно цін продажу подібних об’єктів в районі близькому до розташування об’єкта оцінки що гарантує достатню об’єктивність отриманого результату, та його застосування найбільш повно характеризує об’єкт оцінки в правовому полі на сьогоднішній день. 
            При застосування порівняльного підходу застосовуються методи: відновної вартості за аналогами, порівняння та інвестиції.
            Характеристика методів що використовується при застосування порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості викладена в наступних підрозділах.
             Знання, судовими експертами, характеристики порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості, та методів що використовується при його застосуванні, сприяє успішному вирішенню питань пов’язаних з визначенням ринкової         (дійсної) вартості будівель та споруд, при проведенні  будівельно – технічних експертиз.

             2. Загальна характеристика порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості.
              Сутність порівняльного підходу оцінки вартості об'єктів нерухомості полягає у визначенні рівня ціни, яку заплатить покупець (інвестор) за нерухомість аналогічної корисності. Порівняльний підхід оцінки нерухомості базується на врахуванні того, що найбільш ймовірним розміром вартості оцінюваного об'єкта нерухомості може бути реальна ціна продажів аналогічних об'єктів, зафіксована ринком. При використанні порівняльного підходу оцінки об'єктів нерухомості судовий експерт використовує як орієнтир реально сформовані ринком ціни на аналогічні об'єкти нерухомості. За наявності розвинутого ринку відповідних об'єктів нерухомості ціна купівлі — продажу конкретного об'єкта як в цілому, так і окремої його частини найбільш інтегрально враховує багаточисельні фактори, що впливають на розмір вартості об'єкта нерухомості. До таких факторів належать співвідношення попиту і пропозиції щодо певного виду об'єктів нерухомості, рівень ризику, конкретні характеристики об'єкта нерухомості та інше.
              Головною перевагою порівняльного підходу є те, що судовий експерт орієнтується на фактичні ціни купівлі - продажу аналогічних об'єктів нерухомості. В цьому випадку ціна об'єкта нерухомості визначається ринком, а судовий експерт проводить тільки певні коригування, які забезпечують порівнянність аналога з оцінювальним об'єктом.
              Порівняльний підхід відображає фактичний стан корисності для інвесторів об'єктів нерухомості, в той час як дохідний підхід орієнтується на прогнози можливої майбутньої корисності нерухомості, зокрема майбутніх доходів об'єктів підприємницької діяльності.
               Перевагою порівняльного підходу є також реальне відображення попиту і пропозиції на конкретний об'єкт інвестування, так як ціни фактично проведеної угоди купівлі—продажу максимально враховують ситуацію на ринку нерухомості.
                  Разом із тим, порівняльний підхід має ряд суттєвих недоліків, які обмежують його використання при проведенні судових будівельно – технічних експертиз, на вирішення яких ставляться питання визначення вартості будівель та споруд.
                 Так, порівняльний підхід можливий тільки за наявності різноманітної фінансової інформації не тільки щодо оцінюваних об'єктів нерухомості, але і щодо великої кількості подібних об'єктів, відібраних судовим експертом як аналоги.
                 При використанні порівняльного підходу, судовий експерт повинен проводити досить складні коригування, вносити поправки в проміжні розрахунки та в підсумковий розмір, наводити серйозні обґрунтування таких коригувань. Це пов'язано з тим, що в практиці не існує абсолютно однакових об'єктів нерухомості. Тому судовий експерт зобов'язаний виявити всі відмінності в об'єктах нерухомості і визначити шляхи їх врахування в процесі обґрунтування підсумкового розміру вартості об'єкта нерухомості.
             За наявності розвинутого ринку нерухомості реалізація підходів порівняння продажів передбачає таку послідовність етапів:
Ø збирання і  проведення  аналізу  інформації  про  продаж  або пропонування  подібного  нерухомого  майна  та визначення об'єктів порівняння;
Ø вибір методу розрахунку вартості об'єкта оцінки з урахуванням обсягу та достовірності наявної інформації;
Ø зіставлення об'єкта оцінки з об'єктами порівняння з наступним коригуванням  ціни  продажу   або   ціни   пропонування   об'єктів порівняння;
Ø визначення вартості об'єкта оцінки шляхом урахування величини коригуючих поправок до вартості об'єктів порівняння;
Ø узгодження отриманих результатів розрахунку.
           Таким чином, дієвість використання порівняльного підходу, в першу чергу, залежить від наявності активного ринку відповідних об'єктів нерухомості, тому що цей підхід базується на використанні інформації про фактично проведені операції купівлі—продажу. Крім того, цей сегмент ринку об'єктів нерухомості повинен бути відкритим і забезпечувати доступність фінансової інформації, необхідної судовому експерту.
             2.1. Особливості використання порівняльного (аналогового) підходу оцінки об'єктів нерухомості.
             Порівняльний підхід оцінки об'єктів нерухомості передбачає проведення широкого кола заходів із обґрунтуванням ознак (елементів) порівняння оцінюваного об'єкта і об'єктів - аналогів, визначення кількісних залежностей обраних для оцінки нерухомості параметрів, коригування значень досліджуваних показників і визначення підсумкового розміру вартості об'єкта нерухомості. В системі заходів порівняльної оцінки об'єктів нерухомості дуже важливою позицією є обґрунтування ознак (елементів) порівняння об'єктів нерухомості. В практичній діяльності судового експерта найчастіше розрізняють такі (елементи) порівняння:
Ø умови фінансування;
Ø умови продажу;
Ø умови ринку;
Ø розміщення об'єктів нерухомості;
Ø фізичні характеристики нерухомості;
Ø використання нерухомості;
Ø компоненти вартості, що не оцінюються;
Ø передані права на нерухомість;
Ø право власності на нерухомість.
            Умови фінансування угоди можуть бути ринковими або неринковими. Бажання учасників угоди отримати максимальну вигоду породжує різні варіанти угод. Найбільш поширеними є такі варіанти розрахунків.
1.  Розрахунок покупця із продавцем за рахунок власних засобів на дату продажу об'єктів нерухомості.
2. Фінансування угоди за рахунок отриманого покупцем кредиту у фінансової структури для придбання об'єкта нерухомості. В цьому випадку в процесі коригування із продажем ціни відраховують суму процентів.
3. Фінансування угоди купівлі - продажу об'єкта нерухомості самим продавцем. В цьому випадку продавець надає покупцеві іпотечний кредит. Для коригування таких умов фінансування можна використовувати дисконтування грошових потоків за ринковим розміром норми процента.
             Умови продажу. Продаж об'єкта нерухомості може бути вільним або примусовим, чи іншим нетиповим продажем. Продаж може бути здійснений за ціною нижче ринкової, якщо продавцю необхідно терміново продати власність, і між учасниками угоди мають місце сімейні чи ділові зв'язки, або продаж може бути здійснений за ціною вище ринкової, якщо покупцю необхідно терміново купити власність. За таких випадків цей елемент порівняння необхідно виключити із ряду порівнювальних або здійснити щодо нього коригування цін продажів при виявленні відхилень від ринкових умов продажу.
               Стан ринку. Цей елемент порівняння дозволяє виявити вплив фактора часу на динаміку угод на ринку нерухомості, і відповідно, на рівень цін продажу. На стан ринку вливають інфляція або дефляція, зміни попиту і пропозиції, законодавство, оподаткування та інше. Розмір коригування визначається з аналізу продажів об'єктів нерухомості із постійними економічними і фізичними характеристиками на одному і тому ж ринку об'єктів нерухомості.
                Місцерозташування об'єктів нерухомості. Просторово - територіальні координати розміщення об'єкта нерухомості при визначенні його вартості трансформуються в рентну складову вартості. Розміщення об'єкта нерухомості оцінюється рядом характеристик: відмінності в розміщенні земельних ділянок у різноманітних природно-кліматичних зонах, в населених пунктах різних категорій, в різних функціональних зонах. Розмір коригування визначається із аналізу продажів аналогічних об'єктів в різних місцях і враховує, головним чином, різницю у вартості землі для певних об'єктів нерухомості.
              Фізичні характеристики нерухомості. Включають у свій склад розміри, конструктивні елементи, якість матеріалів, знос, загальний вигляд, стан оточуючого середовища. Фізичні характеристики визначають корисність, а відповідно, і вартість об'єкта оцінки. Коригування фізичних характеристик передбачає врахування найбільш важливих елементів відмінності.
               Економічні характеристики. Цей елемент порівняння використовується для оцінки об'єктів дохідного типу. До економічних характеристик об'єктів нерухомості належать умови і строки оренди, знижки до розміру орендної плати, коефіцієнти капіталізації чи дисконтування при обрахуванні орендного доходу та ін.
               Використання нерухомості. При визначенні можливого використання об'єкта оцінки після його продажу враховуються норми місцевого зонування. Не можна порівнювати два об'єкти нерухомості, один із яких після продажу може використовуватися не так, як об'єкт оцінки. Наявність нецільового використання всього або частини оцінюваного об'єкта призводить до зниження вартості такого об'єкта нерухомості.
                Компоненти вартості, що не оцінюються. Це компоненти вартості, що не пов'язані із нерухомістю, яка оцінюється. Так, для готелів, ресторанів це може бути вартість обладнання, приборів, посуду, меблів. При порівнянні неоцінювані компоненти вартості розглядаються від об'єкта нерухомості окремо.
             Передавання прав на нерухомість та право власності на нерухомість. Ціна об'єкта нерухомості визначається одержаною вигодою від продажу прав власності на нерухомість. Особливо доходні види власності можуть продаватися разом із діючими орендними угодами. Врахування різниці між ринковою і контрактною орендною платою при визначенні вартості об'єкта нерухомості називають коригуванням на право власності. Вихідним моментом при коригуванні є таке положення: повне право власності визначається при ринковій орендній платі і доступному поточному фінансуванні.
              Поправки для аналогових продажів і їх цін повинні проводитися з метою досягнення ними найбільшої подібності до оцінюваного об'єкта. Поправки зазвичай проводять в такій послідовності: в першу чергу проводяться загальні поправки, а потім поправки, що враховують специфічні деталі.
               Процедура врахування поправок може проводитися з використанням прямого ринкового методу чи методу амортизації витрат.
               При використанні прямого ринкового методу, судовий експерт вивчає продажі, які мають відмінності тільки по одному параметру. Різниця в ціні між двома такими аналогами може визначити грошову або процентну поправку щодо досліджуваного параметра. Для цього необхідно знайти хоча б два продажі, які не мають суттєвих відмінностей, за виключенням відмінностей того типу, які досліджуються в процесі оцінки об'єкта нерухомості. Прямий метод порівняння продажу передбачає, що всі обрані для аналізу продажі повинні бути подібні до оцінюваного об'єкта нерухомості.
               Процедура використання методу амортизації витрат передбачає проведення таких операцій. Спочатку визначаються відмінності між об'єктами оцінки та аналога. Потім проводиться оцінка додаткових витрат, необхідних для врахування певної характеристики при будівництві нового об'єкта. На заключному етапі оцінки необхідно відрахувати знос досліджуваної характеристики. Сумарні витрати на ремонт будуть складати обсяги зменшення ціни об'єкта нерухомості.
                У цілому процедура оцінки об'єктів нерухомості з використанням порівняльного (аналогового) підходу складається з таких етапів:
Ø загальний огляд підходу;
Ø дослідження даних про проведені продажу;
Ø визначення діапазону вартості об'єктів;
Ø обґрунтування підсумкової вартості об'єкта нерухомості.
               Залежно від цілей, особливостей об'єктів нерухомості та конкретних умов оцінки порівняльний підхід може бути представлений трьома методами:
Ø метод відновної вартості за аналогами;
Ø метод порівняння;
Ø метод інвестицій.

               2.2. Метод відновної вартості за аналогами.
              При використанні цього методу оцінка об'єктів нерухомості проводиться на основі попереднього відбору і порівняння оцінюваного об'єкта з об'єктами-аналогами. Принципове положення такого методу полягає в тому, що до аналізу порівняння приймаються тільки об'єкти, створені в конкретний поточний період часу. Після знаходження аналогів як результат оцінки приймається їх відновна вартість, тобто розрахована для них кошторисна вартість по даним будівельного проекту. Таким чином, результат по проектним аналогам має кінцевий, інтегральний, вартісний вигляд. Результат розрахунків буде закінченим, якщо об'єкт оцінки і об'єкт-аналог ідентичні. У всіх інших випадках, коли об'єкти-аналоги мають деякі відмінності від оцінюваного об'єкта нерухомості, проводиться процедура коригування їх вартості.
             Врахування відмінностей об'єкта оцінки та об'єкта аналога належить до традиційних задач всіх аналогових методів, тому що майже неможливо знайти повністю ідентичні об'єкти. Такі задачі можуть вирішуватись таким чином. При незначних відмінностях між вимірюваними параметрами об'єкта оцінки і об'єкта-аналога для розрахунку значення відновної вартості оцінюваного об'єкта можна проводити лінійне коригування вже виявлених вартісних оцінок об'єкта-аналога. Далі отриману оцінку можна коригувати розглянутими вище способами і для врахування характеристики зносу. Якщо ж відмінності мають важко вимірюваний характер, але принципово не порушують функціональної близькості об'єктів, коригування вартості об'єкта оцінки може проводитися на основі експертних баз даних.
           Таким чином, схема визначення вартості оцінюваного об'єкта методом відновної вартості за аналогами передбачає проведення таких дій:
1.   Знаходження сучасного, нещодавно побудованого об'єкта-аналога.
2.   Отримання та аналіз інформації кошторисної вартості об'єкта-аналога.
3.   Перенесення результатів аналізу об'єкта-аналога на оцінюваний об'єкт.
4.   Проведення коригуючих процедур і визначення вартості оцінюваного об'єкта нерухомості.
             У практиці проведення судових експертиз, часто використовуються сполучення лінійної моделі зносу з нормативним визначенням вихідної вартості відновлюваних об'єктів.
             У таких випадках використовують такі укрупнені будівельні нормативи, як кошторисна вартість одного метра квадратного житлової площі чи один метр кубічний складського приміщення. З використанням таких укрупнених будівельних нормативів визначають середнє значення відновної вартості збудованого об'єкта.

              2.3. Метод порівняння продажів.
             Метод порівняння продажів належить до класичних аналогових методів і базується на прямому використанні цінової інформації про раніше продані об'єкти нерухомості, подібні до об'єктів нерухомості, які оцінюються. За наявності ідентичних об'єктів нерухомості головна перевага порівняльних методів виявляється в тому, що вони забезпечують об'єктивність, достовірність і повну ринкову орієнтацію процесу оцінки об'єктів нерухомості.
                Практична складність використання порівняльних методів полягає в тому, що чим більше характеристик оцінюваного об'єкта і умов угоди необхідно врахувати, тим менше можливостей сформувати достовірну вибірку об'єктів і умов аналогів. Як правило, об'єкти нерухомості мають багато відмінностей характеристик місцезнаходження, стану оточуючого середовища, розмірів та форми об'єктів нерухомості, в правах на об'єкт власності, виробничих умов та інше.
              За наявності відмінностей в характеристиках об'єктів - аналогів і оцінюваного об'єкта необхідно використовувати процедуру коригування даних результатів попередніх оцінок. Це можуть бути лінійні коригуючі моделі або моделі з використанням експертних коригуючих коефіцієнтів чи складових показників. Тоді порівняльна вартість оцінюваного об'єкта визначається як добуток отриманої із баз даних вартості оцінки розрахункового аналога на коригуючий множник або комбінацію множників, кожен із яких враховує своє відхилення параметрів оцінюваного об'єкта і умов угоди від параметрів об'єктів-аналогів.
              Прийом вирішення проблеми врахування відмінностей порівнювальних об'єктів, що широко практикується, полягає в переході від абсолютних показників до усереднених показників.
             Послідовність операцій оцінки об'єкта нерухомості складається з таких етапів:
1. Пошук інформації про об'єкти-аналоги і формування вихідної бази для порівняння об'єктів і їх характеристик.
2. Пошук інформації для визначення кількісних зв'язків між показниками, що використовуються для коригування цін угоди залежно від рівня відмінностей порівняльних об'єктів.
3. Коригування даних об'єктів-аналогів.

             Правильне застосування, судовими експертами, порівняльних (аналогових) методів, при проведенні судових будівельно – технічних  експертиз на вирішення яких поставлені питання пов'язані з визначенням вартості будівель та споруд, дозволяє об’єктивно встановлювати вартість будівель та споруд.   

        3. Висновки.   
             В даному  рефераті докладно представлені основні характеристики порівняльного (аналогового) підходу оцінки будівель та споруд та методів що застосовуються при  застосування порівняльного підходу, під час проведення судових будівельно–технічних експертиз пов’язаних з визначенням вартості будівель та споруд.
             Визначено основні переваги порівняльного (аналогового) підходу, а також обмеження в використанні зазначеного підходу.
             Вказано на необхідність використання, при визначенні вартості будівель та споруд, нормативної та методичної літератури.
             Наведено загальну характеристику та послідовність проведення оцінки з застосуванням порівняльного (аналогового) підходу.
             Визначено особливості в застосуванні порівняльного (аналогового) підходу, а також  детально визначено елементи порівняння.
             Наведено поняття та визначено правильність застосування методів, що застосовуються при використанні порівняльного підходу, при визначенні судовими експертами  вартості будівель та споруд.
             Отримані результати мають практичний інтерес та можуть бути запропоновані для використання в експертній практиці при вирішенні завдань, пов’язаних з визначенням вартості будівель та споруд.





         4. Література.
1.      Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-III (зі змінами та доповненнями станом на 13.09.2012 року);
2.      Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою КМУ від 10 вересня 2003 № 1440;
3.      Національний стандарт №2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою КМУ від 28 жовтня 2004 № 1442;
4.      «Методика оцінки майна», затверджена постановою КМУ від 10 жовтня 2004 № 1891;
5. Євтух О.Т. «Теорія оцінки нерухомості: Суть, значення та генезис.» Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Економічні науки. – 2002. – №2. – С. 28-32;
6. Євтух О.О. «Принципи оцінки ринкової вартості нерухомості: новий аспект» Економіка та держава. – 2005. – № 1. – С. 48-54;
7. Нестеренко І.С. «Коригування відмінностей та ринкової вартості нерухомості при використанні методу порівняння продаж».  Науковий вісник будівництва-Х.:ХДТУБА,2001.-Вип.14.-с.43-47;
8. Федоренко В.Г., Погорельцев В.М., Нестеренко І.С.,Чіпінога В.І., Жабровець І.В. «Оцінка вартості об'єктів нерухомості методом порівняння продаж» Держ. інформ. бюл. про приватиз. – 2001. - №7. – с.52-55.



понедельник, 29 апреля 2013 г.

       ОЦІНКА ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА СЛІДЧИМ ТА СУДОМ
       Судова експертиза – це дослідження на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства (ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» 4038-ХII від 25.02.1994 р.).
        Судова експертиза відрізняється від інших форм застосування спеціальних знань, та від інших досліджень. Крім того судова експертиза значно відрізняється від наукової, екологічної, будівельної і інших видів експертиз, що проводяться для прийняття управлінських рішень.
         Основні ознаки судової експертизи:
1.     При проведенні судової експертизи використовуються спеціальні знання;
2.     Метою призначення судової експертизи являється отримання, а результатом – встановлення фактичних відомостей  по справі;
3.     Судова експертиза являється результатом проведення науково обґрунтованого дослідження;
4.     Судова експертиза проводиться у відповідності з вимогами процесуального законодавства;
5.     В ході виконання судової експертизи використовуються тільки ті матеріали, що надані слідчим або судом;
6.     Судова експертиза виконується спеціальним суб’єктом судочинства – судовим експертом;
7.     Експертне дослідження оформляється в спеціальному процесуальному документі – висновку експерта;
Підсумовуючи вищевказане, можемо зробити висновок, що:
          Судова експертиза – це проведене судовим експертом з використанням спеціальних знань і у відповідності з законом дослідження наданих компетентними органами об’єктів з метою встановлення фактичних даних, що мають значення для справи, та відображається в висновку експерта, який являється самостійним видом доказів.
          Висновок експерта, являючись самостійним видом доказів, повинен бути оцінений слідчим або судом.
          
         Суть оцінки висновку судового експерта слідчим та судом.
         Кожний висновок судового експерта, незалежно від того, на якій стадії процесу проводилась експертиза, від її роду та виду, змісту висновку і застосованих експертом методів дослідження, повинен бути обов’язково оцінений слідчим (судом).
         При цьому необхідно керуватись ст. 67 КПК України, ст. 212 ЦПК України, ст. 43 ГПК України, ст. 86  КАСУ, ст. 252 КУпАП, в яких визначена суть оцінки доказів.
         Оцінка висновку експерта передбачає встановлення можливості використання висновку експерта в якості джерела доказів. Використовувати висновок експерта означає, встановити з його допомогою факти що мають значення для слідства або суду.
          Спочатку слідчий або суд оцінює висновок експерта, а потім використовує його в якості доказу.
         Оцінювати висновок експерта необхідно дотримуватись певних умов, викликаних вимогами закону та практики, що зводяться до наступного:
1.     Висновок експерта повинен оцінюватись за внутрішнім переконанням слідчого або суду. Відношення слідчого або суду до висновку експерта не повинно бути пов’язане з будь – якими висновками будь – якого учасника процесу;
2.     Внутрішнє переконання слідчого або суду повинно ґрунтуватись на всебічному, повному об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів, в тому числі і висновку експерта;
3.     Слідчий та суд оцінюючи висновок експерта повинен встановити належність, допустимість, достовірність висновку експерта як окремо так і взаємний зв'язок всіх доказів в сукупності;
4.     Висновок експерта не має для слідчого та суду наперед встановленої сили, що визначено ст. 75 КПК України, ст. 147 ЦПК України, ст. 82 КАСУ, ст. 42 ГПК України;
5.     Слідчий та суд, оцінюючи певний висновок експерта, повинні керуватись загально науковими поняттями (основами), що визначають можливості даного виду судової експертизи. Встановлюючи наукову обґрунтованість та достовірність висновку експерта, слідчий та суд повинні керуватись загальнонауковими положеннями що визначають можливості певного виду експертизи, основними положеннями методики і техніки її проведення, класифікацією ознак досліджуваних об’єктів, використаних судовим експертом, і всі перелічені фактори в цілому;
6.     Оцінювати висновок експерта слідчий та суд повинні за допомогою аналізу змісту всього висновку і його окремих частин, а також шляхом його співставлення з іншими джерелами доказів, фактами що мають відношення одне до одного. Тому оцінка висновку експерта повинна бути нерозривно поєднана з перевіркою всіх обставин справи, що мають відношення до висновку експерта.
          Аналіз основних частин висновку експерта, встановлення наявності або відсутності в ньому фактичних та логічних протиріч, співставлення висновку експерта з іншими доказами – все це й визначає результат оцінки висновку експерта.

       Основні етапи оцінки висновку експерта слідчим та судом.
       При оцінці висновку експерта, необхідно виділити два основних етапи за яких вона відбувається.
       1 – етап. Включає в себе перевірку дотримання процесуальних вимог.
       При перевірці дотримання вимог процесуальних норм з’ясовуються наступні питання:
1.     Чи тією особою проводилась експертиза? Чи має ця особа спеціальні
знання, такі які відповідають для вирішення поставленої експертові(ам) задачі?
2.     Чи дотримані вимоги законодавства щодо процесуального порядку призначення первинних, додаткових, комісійних та повторних експертиз (ст. ст. 75, 76, 196 КПК України, ст. ст. 143, 144, 147, 148, 149, 150 ЦПК України, ст. ст. 81, 82, 83, 84, 85 КАСУ, ст. ст. 41, 42 ГПК України)?
3.     Чи дотримані права обвинувачуваного (підсудного) або сторін процесу при призначені та проведені експертизи (ст. ст. 196, 197, 198, 310, 311, 312 КПК України, ст. ст. 27, 143, 189 ЦПК України, ст. ст. 81, 148 КАСУ, ст. ст. 31, 32, 41,42 ГПК України, Постанова Пленуму Верховного суду України «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» №8 від 30.03.97)?

4.     Чи дотриманий процесуальний порядок отримання речових доказів та зразків, які використовувались в якості порівняльних матеріалів при проведенні судової експертизи (ст. ст. 79, 199 КПК України, ст. ст. 65 ЦПК України, ст. 80 КАСУ, ст. ст. 32, 34, 37, 38, 39 ГПК України)?
5.     Чи відповідає зміст висновку судового експерта, вимогам ст.  200 КПК України, ст. 147 ЦПК України, ст. 42 ГПК України, ст. 82 КАСУ та      п. п. 4.12-4.20 Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами та доповненнями ?
          Суттєвими можуть бути визнані порушення  які призвели до обмеження прав обвинувачуваного або інших осіб.
      2 - етап.  Передбачає необхідність перевірки істинності, наукової обґрунтованості та вмотивованості висновку експерта.
          При цьому перевіряються і оцінюються:
-         Викладені в висновку експерта факти;
-         Відповідність законам логіки;
-         Застосовані судовим експертом методи дослідження;
-         Мова висновку експерта (послідовна, логічна);
-         Інформативність досліджуваних матеріалів.
        Однією із основних особливостей оцінки висновку експерта слідчим та судом являється її системний характер, а саме: наявність в процесі оцінки переліку послідовних стадій (елементів). До таких стадій оцінки істинності, наукової обґрунтованості і вмотивованості висновку експерта, визначаючої його структуру, можна віднести наступні стадії:
1.     Перевірка і оцінка достатності досліджуваного матеріалу для застосування відповідних методик досліджень, при цьому слід враховувати вимоги цих методик;
2.     Чи відповідає застосована судовим експертом(ами) методика рекомендованим методичним умовам та техніці їх виконання?
3.     Перевірка і оцінка наукової обґрунтованості всіх проміжних висновків зроблених судовим експертом(ами) в ході проведення дослідження?
4.     Перевірка і оцінка повноти опису, ходу та результатів перевірю ванного дослідження?
5.     Оцінка часткових (проміжних) і підсумкових оціночних суджень судового експерта(тів) і встановлення наявності в них аргументів (доказів) що відповідають методам досліджень. Якщо судовий експерт застосовував декілька методик, особа або орган які призначили судову експертизу мають перевіряти та оцінювати загальні підсумкові оціночні судження судового експерта і судження судового експерта які були ним отримані в результаті застосування кожної з цих методик.
        Оцінка висновку експерта, здійснена в вказаній вище послідовності, дозоляє слідчому або суду правильно оцінити висновок експерта.

         Особливості оцінки висновку експерта слідчим.
         Загальні положення оцінки висновку експерта поширюються і на оцінку цього висновку слідчим.
          Разом з тим, оцінці висновку експерта слідчим притаманні деякі особливості зумовлені специфікою попереднього слідства.
          Основну увагу при оцінці висновку експерта слідчий повинен приділяти перевірці наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта. Перш за все слідчий перевіряє чи відповідає висновок експерта вимогам ст. 200 КПК України та   Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень Затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 зі змінами та доповненнями.
          Оцінюючи вступну частину (Вступ) висновку експерта, слідчий повинен звертати увагу на наступні обставини:
1.     Чи вказано в ній сформульовані слідчим питання;
2.     Чи вказано я якому стані були передані на дослідження речові докази та зразки;
3.     Чи зазначені відомості про судового експерта та чи зазначено про попередження про кримінальну відповідальність судового експерта за надання завідомо неправдивого висновку;
4.     Чи наявний власноручний підпис судового експерта.
          При розгляді дослідницької частини (Дослідження) оцінюються і перевіряються повнота і правильність опису всього ходу дослідження, характеристики об’єктів дослідження, процесу і результатів експертних експериментів (якщо такі проводились), відповідності і розбіжності             ознак об’єктів виявлені в ході порівняльного дослідження. Особлива увагу приділяється синтезуючій частині висновку експерта, що містить оціночні судження судового експерта, які являються результатом проведеного дослідження.
         Оцінюючи останню частину висновку експерта – висновки, слідчий повинен перевіряти наявність в них відповідей на поставлені перед судовим експертом питання. Порівнюючи дослідницьку частину з висновками, слідчий встановлює наявність або відсутність між ними протиріч. Якщо до висновку експерта додається ілюстративний матеріал, перевіряється його відповідність дослідницькій частині.

        Особливості оцінки висновку експерта судом.
        Суд оцінює висновок експерта, в тому випадку коли судова експертиза проводилась:
1.     В стадії попереднього слідства;
2.     На попередньому слідстві та в суді;
3.     Виключно в суді.
Кожна з них, має свої особливості.
          Оцінка висновку експерта, якщо судова експертиза проведена на стадії попереднього слідства – ця дія заключається в аналізі висновку експерта і доданого до нього ілюстративного матеріалу, речових доказів, зразків, що використовувались при проведенні порівняльного дослідження і інших матеріалів – об’єктів дослідження. Для правильної оцінки висновку експерта в стадії судового розгляду, його необхідно детально перевірити.
         При цьому суд перевіряє:
1.     Чи були дотримані процесуальні вимоги;
2.     Чи проводилась експертиза в судово – експертному закладі;
3.     Чи був ознайомлений обвинувачений с постановою про призначення судової експертизи, чи були дотримані його права;
4.     Чи належним чином отримані необхідні для дослідження зразки.
Всі ці вимоги передбачені ст. ст. 75, 77, 196, 197, 198, 199, 202 КПК України.
           Також суд оцінює наукову обґрунтованість і вмотивованість висновку експерта.
           При цьому суд перевіряє:
1.     Чи достатньо було у судового експерта(тів) матеріалів для дослідження та зразків для порівняння;
2.     Характер та об’єм ознак досліджуваних об’єктів;
3.     Яка методика дослідження застосовувалась судовим експертом;
4.     Чи всі необхідні науково – технічні засоби і апаратура використовувались для дослідження;
5.     На яких ознаках об’єктів ґрунтуються висновки експерта;
6.     Яким чином пояснено наявність ознак що не відповідають остаточним висновкам;
7.     Як експертом оцінена сукупність висновків,
8.     Чи наявні в роздумах експерта протиріччя.    
        Оцінка висновку експерта, при проведенні судової експертизи на попередньому слідстві і в суді.   В тому випадку, якщо на попередньому слідстві і в суді судова експертиза проводилась одним і тим судовим експертом, суд оцінюючи його висновки повинен не тільки перевіряти, чи були дотримані вимоги процесуального закону при призначення і проведенні судової експертизи, а також переконатись в науковій обґрунтованості і вмотивованості висновку, але і встановити, чи нема протиріч між висновками експерта викладеними в його висновках експерта наданих на попередньому слідстві та в суді.
          Оцінка висновку експерта, при проведенні судової експертизи в суді. Найбільш сприятливі умови для оцінки судом висновку експерта тоді, коли судова експертиза проводиться на стадії судового розгляду справи.
          В такому випадку наявна можливість ставити перед судовим експертом питання необхідні для судового розгляду, безпосередньо сприймати оголошуваний висновок експерта, та доданий ілюстративний матеріал. При необхідності учасники процесу мають можливість допитати судового експерта, отримати відповіді на додаткові питання. Учасники процесу мають можливість бути присутніми при проведенні судової експертизи.
          Також учасники процесу можуть приймати участь не тільки в обговоренні питання про доцільність призначення судової експертизи, в формулюванні поставлених перед судовим експертом питань, в допиті судового експерта, але і в оцінці висновку експерта. Під час судових дебатів обвинувач і захисник (сторони) мають право оцінювати висновок експерта, оголошений в суді. При цьому, ці особи мають право як визнати висновок експерта так і піддати його обґрунтованій критиці. Для підтвердження наявних в них сумнівів, вони мають право посилатись на виявлені в висновку експерта протиріччя, недостатню аргументованість, недосконалість використаної судовим експертом методики, на прогалини в дослідницькій частині і інші обставини що мають відношення до проведеної судової експертизи.
            Суд може погодитись з оцінкою висновку експерта, проведеною будь – яким учасником процесу.
           Якщо суд не згоден з оцінкою висновку експерта проведеною будь-якою стороною, їх думка про значення висновку експерта судом не враховується.

         Особливості оцінки висновку експерта судом вищої інстанції.
         Суд розглядаючи справу в апеляційному та касаційному порядку, має право перевірити і оцінити всі обставини що мають відношення до призначення та проведення судової експертизи. Суд має повну можливість оцінити наукову обґрунтованість висновку експерта, правильність тієї оцінки що зробили слідчий та суд.
          В задачу апеляційної та касаційної інстанції входить перевірка дотримання слідчим та судом, всіх встановлених законом процесуальних норм, направлених на забезпечення повноти, всебічності і об’єктивності проведеної судової експертизи та забезпечення прав всіх учасників процесу.
          Суд розглядаючи справу в апеляційному або касаційному порядку перевіряє обґрунтованість призначення судової експертизи, правильність поставлених перед судовим експертом питань, встановити чи мають відношення до справи та чи відносяться до компетентності даного виду експертизи та компетенції судового експерта поставлені питання.
            Апеляційна інстанція перевіряє наукову обґрунтованість висновку експерта. При цьому перевіряється чи достатньо було в експерта матеріалів, чи застосовані судовим експертом всі необхідні методики для надання висновку, якими ознаками наданих на дослідження  об’єктів судовий експерт обґрунтовував свої висновки, як він оцінював і обґрунтовував такі ознаки. При оцінці висновку експерта перевіряється, наявність протиріч між висновком і описаному ході дослідження, а також наявність чи відсутність інших протиріч.

           Оцінка слідчим та судом наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта.
           Оцінка слідчим та судом наукової обґрунтованості і достовірності висновку експерта включає в себе аналіз, перевірку та оцінку фактів, що впливають на висновки експерта.
             Вивчення даних про особу судового експерта, що проводив судову експертизу. Оцінка висновку експерта починається с вивчення даних про особу судового експерта. При цьому з’ясовується: освіта, наявність спеціальних знань, стаж роботи, місце роботи, експертна кваліфікація.
            Визначення компетенції експерта. Оцінюючи висновок експерта, слідчий та суд перевіряють, чи входять відповідь на поставленні судовому експертові питання до компетенції судового експерта.
             Перевірка достатності досліджуваного матеріалу. Слідчий та суд перевіряють достатність та належність досліджуваного матеріалу, використаного під час проведення судової експертизи.
             Аналіз методики експертного дослідження і обґрунтованість висновку експерта. При цьому глибоко аналізується весь висновок експерта, досліджувані об’єкти, перевіряється правильність застосування судовим експертом методів. З’ясовується чи були застосовані всі необхідні для вдалого проведення даної судової експертизи прийоми та методи.
              Також перевіряється процесуальна правильність отримання матеріалів необхідних для дослідження, чи стосуються ці матеріали необхідного об’єкта дослідження.
             Якщо в висновку експерта процес дослідження викладений правильно (повно, послідовно, науково обґрунтовано), слідчий та суд зазвичай погоджуються з висновком експерта.   

29 квітня 2013 р.                                          Судовий експерт  М. В. Лиценко          
                                                                                                      050-583-93-70
                                                                                                      Sudovyj.expert@gmail.com
                                                                                                       sudova-ekspertiza.uaprom.net